Погляньте в небо! А у нім краса!
Там дивні кольори, що й не збагнути.
І, мабуть, ще якісь є чудеса,
Та ми не вмієм бачити і чути,
Бо всі занурені по вуха у діла,
В свої проблеми вічні і щоденні.
А у садку вже сливка одцвіла,
Ми пропустили знаки потаємні.
А в небі вчора райдуга жила,
Та хтось не бачив, не дивився в небо.
А ще химерна хмарка там пливла,
Хтось пропустив… Та і хіба то треба?
Та все ж у небі часто дивина,
Щось надзвичайне і неординарне.
То в нім блакить й безмежна глибина,
Воно буває часто дуже гарне!
Поглянь у небо! В нім душа знайде
Щось надзвичайне або щось натхненне.
Такого не побачиш більш ніде,
Воно завжди святкове, не буденне!