Ну, що це за мораль така,
Як вкрасти можна і збрехати,
Когось підстрілити «злегка»,
Забрати щось з чужої хати?
Коли сумління геть нема,
Та й слів таких не знають люди.
А в серці — сутінки, зима…
І що то з нами далі буде?
У прірву котимося ми
І стрімко так — не зупинити.
А ми ж колись були Людьми,
Було ж у нас так добре жити.
Всім помагали, чим могли,
Ділилися кусочком хліба.
У дружбі й злагоді жили,
Тепер холодні, наче риба.
У школі вчать дітей одне,
А уряд іншому навчає.
Це все безслідно не мине,
Та виллється у що? Хто знає…