Поезія — це просто стан душі,
Бо в ній любов і доброта, і віра.
І щастя, й радість… Тож твори, верши!
Нехай в душі не замовкає ліра.
Нехай вона пробуджує серця,
Несе красу і мудрість твого слова.
І буде правді вірна до кінця,
Та на сміливу боротьбу готова…
Поезія… В ній мудрість і краса,
І слово кожне до душі, до серця.
Там все доречне: квіти і роса,
І зорі в небі, й на землі джерельця…
Калина і замріяна верба,
І мирне небо чисте волошкове,
І світла радість, мудрість і журба,
І рідне все — чарівне і казкове.
Бо ж слово першим і було, і є.
І для людини слово — дар від Бога.
Бо ним сказати можна щось своє,
У слові щастя, радість і тривога…
В поезії є образи свої,
Бо це мистецтво вищого ґатунку!
Там ніжно так співають солов’ї,
Є місце для обіймів і цілунку.
В поезії — всі кольори життя!
Вона барвиста, ніжна, світанкова.
У ній емоції усі і почуття,
І це найвищий п’єдестал для слова!