Поет сьогодні не в ціні й не в моді,
Його тепер ніхто не видає.
Та й побутує думка у природі
Чи в Україні в нас поети є?
Ніхто й не прислухається до слова,
Найбільша цінність — гроші! От і все…
І навіть, як поезія чудова,
То грошей вам вона не принесе…
Не люблять люди правди, що у слові,
Видавники й подавно! Нащо це?
Тож видавати лише те готові,
Що принесе їм золоте яйце!
Та й люди розучилися читати
І мало хто в бібліотеку йде.
Бо нащо книжка? Треба заробляти!
І це нас до байдужості веде.
Піднесення, що викликають вірші,
Давно нема, не манять небеса.
Душа тускніє і от це найгірше,
Людей не вабить світло і краса.
Юнак коханій віршів не читає
Та й дівчина їх теж не визнає.
Поезія вже значення не має.
А от в моїй душі вона ще є.