Яке життя страшне в нас нині,
Війна і смерті, ще зима…
Під каменем у домовині
Рідненькі, там життя нема.
Та йдуть туди, щоб пригадати
Слова хороші, гарні дні…
І добре слово їм сказати
І пригадати ті пісні,
Що так колись звучали гарно,
Та все затихло, відійшло…
А повернути час — все марно.
Бо проминуло, що було.
І не повернеться ніколи.
Поки живий, добро твори.
Іди до них крізь ліс і доли,
Слова найкращі говори
І обніми, і пригорнися,
І подаруй любов свою.
І сонечком до них всміхнися,
Найбільше тим, хто у бою.
Бо проти них і ворог, й доля…
І холод, голод і зима,
Й вітри холодні серед поля,
А порятунку там нема.
Тож поки ще життя в нас тліє,
Несімо всім найкраще все.
Поки живемо — є надія,
Що день щось краще принесе.