Поки здоров’я у людини є,
То всі якось й не думають про нього
І гублять мовчки. Курить хтось чи п’є,
І кажуть часто: «Ну, а що такого?»
Сьогодні добре… От і красота!
Хильнув сто грамів, закусив добряче…
І розлилась по тілу теплота,
І серденько забилось нетерпляче…
Бо ще б стаканчик не завадив, ні!
І так до ранку б попивав сивуху…
Відбігли з голови думки ясні,
І логіка метнулася щодуху
Кудись далеко, у чужі краї,
І стало без думок так легко жити…
І діти вже далекі, не свої,
І їх уже не хочеться любити…
Бо заважають, квилять щось своє,
З-за них ця благодать кудись тікає.
Людина агресивною стає,
І робить щось страшне, й сама не знає…
А потім і хвороби приповзли…
А де взялися? Чи ж тобі не знати?
Вони з горілкою і з димом забрели.
Безвольних якось треба покарати…