Ненавиджу політику душею,
Всім серцем не люблю її інтриг.
Не склалося в житті у мене з нею…
Здоровий глузд, напевно, переміг,
Бо не люблю я хитрощів, обману,
Речей солодких, від яких аж тхне…
Непевного, підвішеного стану…
Це все гнітить, придушує мене.
Я не люблю зажерливість і зраду,
А підлабузництво завжди дурне.
Там жадібність не може дати раду
І думає, що Всесвіт проковтне.
Не признаю, як злі і завидющі
Плетуть мереживо, неначе павуки.
І пнуться вгору, лізуть в дні грядущі
Інтригам і підлоті завдяки.
Я не люблю двоякості людської,
Ну, а в політиці якраз такі і є.
Душі не признаю напівпустої…
У мене світобачення своє.