Поможи нам, Боже, ворога здолати,
Вигнати з країни, щоб і не було.
І щоб мир та щастя знов прийшли до хати,
Доброта та людяність, і душі тепло.
Як ми вже сьогодні втратили багато:
І людей прекрасних, й мрій в своїм житті.
І дітей маленьких, що знялись крилато
Й ангелами стали десь у висоті.
Й міст і сіл красивих, що відбудували
Для людей щасливих, щоб у них жили.
Ми пісні красиві для дітей співали,
Й доброту та творчість ми у світ несли.
І нікого в світі ми не ображали,
Хліб на рушникові друзям всім несли.
Всіх людей у світі завжди поважали,
Навіть з ворогами чемними були.
А до нас, Росіє, ти прийшла з війною,
Вбила наше щастя, знищила міста.
Залила нас кров’ю, тугою страшною,
Долі зруйнувала на усі літа…
Як же вам, матусі, в тій Росії спиться,
Ви ж убивць зростили, що до нас прийшли…
Ваші підлі діти — це серійні вбивці,
По дівчатах мертвих танками пройшли…
Скільки ж треба люті і злості в серці мати,
Щоб в чужу країну принести війну,
Щоб в жінок і діток просто так стріляти,
Зруйнувати щастя, вбити в нас весну?