О! Як вернутись хочеться туди,
Де бігла стежка росяна, квіткова,
Де не було ніякої біди,
А вся земля барвиста і казкова.
Там я плела віночки у траві,
Пташки співали весело й натхненно,
Всміхались рідні, всі були живі
І щастя панувало в нас щоденно.
Квітки несли барвисті кольори,
Такі яскраві, аж вбирали очі!
Сміялось щиро сонечко згори
Й дивились у вікно зірки щоночі…
Там розмовляли квіти і трава,
І я їх мову добре розуміла.
Там казка наяву була жива,
А як же щиро я сміятись вміла!
Дні нескінченно довгими були,
Пісень і щастя так було багато!
Там білосніжно вишеньки цвіли…
А я летіла в дивосвіт крилато…
Пора дитинства, чарівна пора!
Усе правдиво, віра там безмежна.
І світ, і казка, пізнання і гра,
І ніч чаклунка тиха й обережна…
О! Як вернутись хочеться туди,
Де світ, як казка, а природа — диво!
Де не було ніякої журби
І я летіла в дивосвіт щасливо….