Як гарно вранці! Біло туманіє,
І тихо-тихо, вітер не дихне.
Он жовте деревце в задумі мріє,
І все це заворожує мене.
Дивлюсь на золоту осінню казку,
Усе вражає й радість додає.
Приймаю в дар цю дивовижну ласку,
Бо в цьому магія осіння є.
А спокій і дивує, і вражає,
Ніщо й не ворухнеться, мов у сні…
Пора осіння дивом надихає
І все це дороге й близьке мені.