Надія Красоткіна

А—Я

Пора осіння, швидко вечоріє

Пора осіння, швидко вечоріє,
І темінь накриває все крильми.
А нічка в небі тихо зорі сіє,
Щоб мріяли і дивувались ми.
Осінній вечір… Тихо, прохолода,
Туманом білим встелена земля…
А день такий короткий, навіть шкода…
Дрімають в тиші вже гаї й поля…
Щось очерет шепоче і зітхає
Та, падаючи, листя шурхотить.
Он місяць із-за хмари випливає,
Щоб все довкола ніжно освітить
І чорний морок трохи розігнати,
Та освітити стежечку вузьку…
Щоб подорожній шлях знайшов до хати,
Долаючи дорогу нелегку…
Пора осіння трохи сумовита,
Поменшало і сонечка, й тепла.
Земля осіннім листячком покрита —
Це казка чарівна до нас прийшла.