Пора така, що осінь затужила

Пора така, що осінь затужила,
Бо день короткий дощиком мрячить.
Та осінь скоро здійме сірі крила
Й від нас уже назавжди відлетить.
Залишить жовтий лист комусь на згадку
У книжці, що читав та й загорнув
І залишив на сторінках закладку,
Щоб розгорнути потім не забув.
А комусь зустріч, що життя змінила,
А комусь радість, що злетіла ввись.
Комусь любов розправила вітрила,
Хтось від розлуки зовсім зажуривсь…
У всіх свої удачі і печалі,
Як все в житті: на зміну ночі — день.
Комусь поразки, іншому — медалі,
А іншим відчай, тож не до пісень.
А час летить, життя собі триває,
На зміну осені — зима примчить.
На світі все свою причину має,
А нам дали життя, то треба жить.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна