Ах, літо-літечко — це квіти,
Бездонні й сині небеса,
Це дощ, що сіє, мов крізь сито,
А всюди радість і краса.
То припікає сонце — спека!
Що й в затінку вже гаряче.
І вітер не війне здалека,
А сонце світить і пече…
То прохолодою повіє,
Хмарками небо затягло…
І сонце вже не струменіє,
А лише ллє м’яке тепло.
Ах, літечко — пора зваблива!
Це ж море, озеро, ставки…
Пора чарівна і пестлива,
І от біжиш вже до ріки…
А там краса і прохолода,
Там щастя, радість й чудеса…
Та от коротке літо, шкода,
Бо влітку тепло і краса.