Пори щедрішої, як осінь, не буває!
Вона багата і на кольори,
І врожаями осінь аж буяє,
А сонечко таке ясне згори…
І квітами багата-пребагата,
І хлібом-сіллю, що на рушнику.
І на великі й невеличкі свята,
Та й на погоду теплу і різку.
Вона свої щедроти посилає
В городі, в полі, в лісі, у садку…
І листям золотим усіх стрічає,
І простеляє стежечку, в’юнку,
Щоб милуватись світом ми уміли
Та не байдужі стали до краси.
Щоб в гості йти до осені хотіли,
Її таємні чули голоси.
Що листячко, спадаючи, шепоче,
Про що співає вітерець в гаю.
Що хвилька на ріці сказати хоче,
Сосна співає пісеньку свою.