Ах, посмішка — не так уже й багато…
Подумаєш, всміхнувся, та й усе.
А в когось на душі від цього свято,
Когось вона до сонечка несе.

Підносить вгору, до вершин, високо…
Лиш посмішка, а творить чудеса.
То ж поміча її не тільки око,
Але й душа. І квітне скрізь краса.

А на душі стає і затишно, й спокійно,
Вона несе і щирість, й доброту.
І виростає радість вже подвійно,
Як хтось дарує посмішку просту.

То ж не скупіться, усміхніться щиро.
Нехай вона, як маківка цвіте.
І буде більше радості і миру —
Усім проблемам рішення просте.