Весна летить. Уся земля в обнові,
Такі чарівні квіти навесні:
Червоні, сині, білі — пречудові
І жовті, наче сонечко, ясні.
А небо синє і хмарки легенькі,
Пташиний спів на різні голоси.
Сади заквітчані рожеві і біленькі…
І стільки в цьому світі є краси,
Що подих перехоплює від дива,
Ще й дні стоять погожі і ясні.
Земля казкова, сонячна, красива
І в небеса здіймаються пісні.
Ну як, скажіть, цю землю не любити,
Як не захоплюватись запахом землі…
Без цього краю не змогла б я жити,
Тут рідне все і дороге мені.
І квітка кожна, і билинка в полі,
Озерні плеса і струмки малі…
Тут стільки ласки, сонечка і волі —
Немає в світі кращої землі!
І я люблю всім серцем і душею
Мій рідний край, річки, ліси, поля.
Зрослась навіки з рідною землею,
Бо це моя — прабатьківська земля.