Надія Красоткіна

А—Я

Правда і Брехня

Два антиподи — Правда і Брехня.
Вони ніколи разом не ходили.
Брехня хвостом виляє навмання,
А Правда — прямо й надриває жили,
Щоб істину справдешню донести
До всіх людей ще й гарно, науково.
Та біди й негаразди відвести,
І пояснити все безпомилково.
Ось так обидві йшли по цій Землі
І стрілись ненароком біля річки.
Шляхи ж вони здолали чималі,
Прийшли спочити трохи до водички…
Та роздяглись собі на бережку,
Пішли до річки, в прохолодну воду.
Лишили одежину неважку
Й пірнули та відчули насолоду.
От Правда вже далеко відпливла,
Ну, а Брехня край берега пірнала
Та й вилізла, а заздрісна була…
Тож одяг Правди весь собі забрала.
Той одяг гарний, зшитий до пуття,
І мав приємні кольорові гами…
Тому Брехня взяла без каяття
І подалась бродити манівцями.
А грубий, недоладний і брудний,
Неоковирний одяг свій лишила…
І не було кому сказати їй: «Не смій!»
Тому Брехня від річки поспішила
Красиво вбрана, свіжа, запашна,
Вся вигравала в кольоровій гамі.
Багатослівна, іноді смішна,
Немов картина у коштовній рамі.
А Правда проти течії пливла,
Вдивлялась у красиві виднокола.
Вона вже трохи втомлена була,
Але пливла, виконувала соло.
На берег вийшла — одяг не знайшла!
Лиш недоречне шмаття замість нього…
Яка ж вона засмучена була,
Але чужого не взяла нічого…
Пішла від річки голою тому.
Вона так ходить гола і донині.
Такою Правда треба та кому?
Ні! Незручна вона тепер людині…
Але без Правди нам не обійтись,
Вона, як сонце, світить всім і гріє,
Тому у вічі правді подивись,
Як правда є, то житиме надія.