Привіт, мій серпню, я тебе діждала!
Тепло і сонце! Літо надворі!
Я яблучок достиглих назбирала,
А наді мною неба синь вгорі.
Навколо квіти! Як же скрізь чудово!
Природа всі дари для нас несе.
Он райдуга всміхнулась веселково
І радістю засяяло усе.
Вже достигають персики чудові
І яблучка, та груші у саду.
Приходять вже й тумани світанкові…
І я на зустріч до природи йду.
Бо в ній знаходжу тишу і розраду,
І спокій… Більш ніде його нема.
Природа має і свою принаду,
Бо в ній відсутня зрада і пітьма.
А серпень — це ще літечко крилате,
Дзвін ластівок у небі, дивина!
І не вгавають коники свірчати,
І щастя ще не випите до дна…
Спасибі, серпню, за снопи у полі,
За всі дари в городі і в саду,
Що нам даруєш усього доволі…
Аби ще Бог відвів від нас біду.
І ворог геть забрався з мого краю,
Та припинилась ця страшна війна.
Допоможи нам, Боже, я благаю.
Ми напилися горя всі сповна…