Надія Красоткіна

А—Я

Приймаймо зміни

Добіг і січень до кінця, але зими усе немає.
Весна вривається в серця і сонечко, що гарно сяє.
З землі виходять квіточки, хоч їм ще рано, ой, як рано…
Бо сплять ще бджілки і жучки, на весну сподіватись марно.
Але в природі вже тепло й морозу майже не буває.
Тож пробивається зело і все навколо оживає.
Ні разу так ще не було, щоб ні снігів, ні заметілі…
А цілу зиму скрізь тепло і квіти всюди у довкіллі.
Усе змінилося на раз, немає льоду й хуртовини…
І це не лиш в краю у нас, по всій Землі є переміни.
В пустелі випали сніги, хоч ще такого не бувало,
То вийшли ріки з берегів, десь льодом річку закувало…
Й у нас колись була зима, мороз тріщав, сніги рипіли…
А зараз й снігу вже нема, від трав поля зазеленіли.
Ніщо не вічне на Землі, усе міняється щоднини.
І зараз ось зима в теплі — прийняти треба це людині
І жити далі так, як є, ми на планеті лише люди…
Природа знає щось своє, тому і переміни всюди.

Відгуки
Коментарі Cackle