Природа вміє душу воскресити,
Підняти вгору, аж у небеса,
У ній стає людині легше жити,
Бо надихає ніжність і краса,
Яка в природі кожну мить і всюди —
Вона і щастя, й радість нам дає.
Тому частіше йдіть до неї, люди.
Там для душі найкращі ліки є.
Природа втішить й серце замилує,
Пригорне ніжно, спокій розіллє.
П’янке повітря щиро подарує,
І проспіває ніжно щось своє.
І стане зразу якось легше жити,
Та й суму раптом, наче й не було.
І ти почнеш цей білий світ любити,
А серце зболене, мов ожило…