Як добре літом! Дні такі чудові!
Водички прохолода кличе нас.
Захоплюють хвилини світанкові,
Як нічці темній відступати час…
Легких туманів стеляться серпанки,
Повсюди перламутрова роса…
Казкові просто, дивовижні ранки…
Тривожить душу ця земна краса.
І ти, немов зливаєшся зі світом,
І розчиняєшся у чарівній красі.
Тому, мабуть, нам дуже добре літом,
Тоді ми до природи ближче всі.
Природа нас любов’ю напуває,
І щедрістю, та світлом доброти…
І щирістю так ніжно обнімає.
Тож по землі нам дуже легко йти.