Надія Красоткіна

А—Я

Природа починає завмирати

Природа починає завмирати
Так тихо-тихо, поступово… Все ж…
Ми починаємо усе це помічати,
А змінам і красі немає меж…
То ось листочок миттю зажовтіє,
То вранці холодок прийде нараз.
То небо в хмарах раптом потускніє
І дощ крапне, а деколи й не раз…
То розпогодиться і стане так красиво,
Неначе влітку — радість і теплінь.
Пора осіння — це насправді диво
І в небі безконечна голубінь…
А згодом вдягнуться ліси в багрянці
І в золото осіннє… Прийде час.
І будуть заморозки білі вранці.
Природа нас дивує кожен раз
Й потроху починає завмирати
Садок і поле, і казковий ліс…
Усе спішить плоди повіддавати.
Така от забаганка чи каприз…