Яка природа щедра і багата!
І для людини все в природі є.
І хліб, і сіль, а ще краса крилата…
І все вона нам, людям, віддає.
Щоб ми жили і світові раділи,
Водичку із джерел її пили.
Щоб вчилися, усе на світі вміли
І праведно у світі цім жили.
Вона нас вчить, не раз дає підказки,
Щоб ми збагнули радість відкриття.
І стільки в світі дива, чарів, казки,
Що не пізнати і за все життя.
Природа мудра, вчить людину жити,
Співать, творити, до вершин іти.
Добро творити, дивосвіт любити,
І досягати у житті мети.
Аби людина тільки захотіла
І придивлятись пильно почала.
Вона б давно на зорі полетіла,
Аби не розгубила у собі тепла
І світла, що в душі бриніло,
Коли вона ще юною була.
Людині завжди сонечко світило
Й не шкодувало їй свого тепла.
Та й все є на Землі, щоб процвітати,
І жити гарно, наче у раю.
Лише потрібно все оберігати
І землю понад все любить свою.
Не нищити її, не плюндрувати,
Запам’ятати істину просту,
Що війн страшних не можна затівати,
Первинною зробити — доброту.