Дивлюся на красу і так радію…
Природа — майстер, що не говори.
На жаль, намалювати я не вмію,
Хоч добре розрізняю кольори
Й відтінки, але не малюю,
Не дав Господь до цього талану…
Та я природу просто серцем чую,
І добре бачу казку-дивину.
Радію щиро я красі природи,
Захоплююся витвором її.
І в гості йду до неї при нагоді…
Вже скоро заспівають солов’ї.
Насолоджуся вдосталь я піснями,
І аромат акації вдихну,
Надихаюсь трояндами й бузками ,
Й черемхи цвіт я теж не омину.
Можливо щось я ще й сфотографую,
Щоб на світлинах гарних зберегти.
Красу природи я всім серцем чую,
Ну, як це диво можна обійти?