Виходь частіше на святу природу,
Впивайсь красою, серце оживи.
Дивися на її чарівну вроду,
В гармонії з природою живи.
Бо тільки в ній є і снага, й натхнення,
І те, заради чого живемо.
В природі сила, щастя, одкровення…
У ній любов й наснагу беремо.
Свята природа! В ній таке привілля
Та незбагненна радість і краса.
То ж придивися до свого довкілля,
Побачиш, як виблискує роса,
Як розквітають на світанку квіти,
Як млосно пахнуть трави на лугу.
І надвечір’я гарно в ній зустріти,
І закохатися у райдугу-дугу,
У неба синь бездонну полетіти,
Пташині хори чути голосні…
І запашне повітря просто пити,
Та зустрічати ранки осяйні…
Пірнати в води чисті і прозорі,
Йти по землі, у гори і ліси…
А ввечері стрічати тихі зорі,
Відкрити щире серце для краси…