Прислів’ями матуся говорила,
В них відповідь на все завжди була.
В прислів’ях тих існує дивна сила,
Що зрушити усе вона могла.
Бувало каже: «Що ото з тобою?
Надулася, як жаба на листку?»
Або: «Обходь лихого стороною».
Або: «Іде, як пес на повідку»…
Прислів’я, приказки — на кожну дію!
І влучно так! Та й що додати ще!
А я, признатись чесно, і не вмію
Сказати так, щоб стало гаряче.
Хоч треба так сказати, як припнути,
Щоб думав кожен, що у світ несе.
Щоб суть та істину зумів збагнути,
Не розпатякував негідно все.
Тому з дітьми прислів’я треба вчити,
В них про добро і зло є щось своє.
Й багато тут не треба говорити,
Бо у прислів’ях вічна мудрість є.
Сказав, як відрубав! І все, як треба!
А ти подумай добре, розбери…
Воно ще прихилити може й небо,
Його лиш влучно, вдало підбери!