Надія Красоткіна

А—Я

Притча про дві хлібини

По землі йдуть люди власними шляхами,
Але усвідомити всім час.
«Зло, що робите, залишиться із вами,
А добро повернеться до вас».
Взяті ці слова із притчі, про людину,
Що завжди хлібинки дві пекла…
Й клала людям на вікно одну хлібину —
Подорожніх берегла від зла…
Люди брали хліб і дякували щиро,
Але зачастив горбань щодня…
Він не дякував, але бажав всім миру
Й жінці говорив одні слова:
«Зло, що робите, залишиться із вами,
А добро повернеться до вас».
Жінка довго міркувала над словами,
Та, нарешті вирішила враз
Щось зробити горбаню, бо вже набридло,
Що лепече він одне щодня…
І у серце жінки зло забратись встигло —
Отруїти, може, горбаня?
Але спохватилась жінка дуже вчасно —
Син її по світові блукав…
Серце матері надія гріла ясно,
Хоч про себе вість не подавав…
Тож зняла з вікна отруєну хлібину,
Кинула у піч, щоб не було…
Хіба ж можна просто погубить людину?
Це ж проникло в її душу зло…
Раптом двері тихо прочинились в хату,
На порозі син її стоїть…
Ледь живий, худий і мовить винувато:
«Матінко, це справді дивна мить!
Я вже думав, що тебе більш не побачу,
Бо голодний під селом упав.
Але доля повернулася інакше —
Хліба буханець горбань подав»…
Зрозуміла все і вмилася сльозами…
На порозі син живий стоїть!
Тож міркуймо завжди добре над словами
Й зла не говоріть і не робіть.

Відгуки
Коментарі Cackle