Дощить і якось стало прохолодно,
Приємно після літньої жари.
Тож все, як треба, гарно і природно,
І цвітом переповнені двори.
Бо все цвіте і липа, і лілеї,
А вітер пахощі довкіл несе.
Достатньо, мабуть, миті однієї,
Щоб полюбити серцем все оце!
А тут не мить — а пречудове літо,
Що нам несе і радість, і тепло.
З грозою, коли та гримить сердито,
І з тишею, коли все зацвіло…
Чудове літо, для душі розрада!
Краса чарівна в кожному дворі!
Тож ранку й дневі я безмежно рада,
І кожній хмарці в небесах, вгорі…
І дощику, і ніжній прохолоді,
І миті, що несе у майбуття…
Я щиро дякую усій природі…
Вклоняюся доземно за життя.