Про все красиве хочеться писати,
Бо світ, мов казка гарна й чарівна.
Та знов сирена почала лунати,
Вже скільки часу в нас страшна війна…
Ми ж мріяли у добрім мирі жити,
Співати пісню радісну й дзвінку.
Ми сіяти привикли хліб і квіти,
І коровай нести на рушнику
Хорошим людям, друзям в цьому світі,
Бо ми гостинні всі віки були.
Прожити мріяли в людськім суцвітті
І доброту у серденьку несли.
Та от війна ввірвалась в наші долі
І зруйнувала чарівне життя.
І квітнуть кров’ю маки в чистім полі,
В минуле вже немає вороття…