Про доброту не втомлююсь писати,
Бо світ без доброти — це зло, пітьма
І пекло… Що тут можна ще сказати?
Це світ, в якому радості нема,
Немає світла, ласки, і любові,
Відсутнє щастя і нема тепла…
Лиш зверхність та зневага в кожнім слові,
А скрізь багато підлості і зла…
Це світ страшний. У ньому війни, горе
Та муки, й біль, а добрості нема…
І там страждання розлилось, як море,
А про любов і думати дарма…
А хочеться життя своє прожити
В любові, в щасті, в радості й теплі…
Та сонце в людських душах воскресити
І, мов у казці, жити на Землі…,
Бо людям треба мир, свобода, воля
І щира добрість, щоб душа цвіла.
Усім нам треба світла й добра доля,
І трішечки сердечного тепла
І добрості, та щоб іскрилась ласка,
Турбота, ніжність до людей ішла.
Щоб людям ця Земля була, як казка,
До правди щирої усіх вела…