Про мову вже написано багато,
Бо мова — це душа і цілий світ!
Сприймаю рідну мову, наче свято,
І розмовляю нею з ранніх літ.
Бо для душі потрібне рідне слово,
Щоб оспівати материнський край.
Красу чарівну, ніжну, світанкову,
Традиції і думи, та звичай.
Для мене рідна мова — миле сонце,
Що світить, зігріває, веселить
І заглядає щиро у віконце,
Й дарує серцю дивовижну мить.
Для мене мова, як повітря чисте,
Щоб дихати і жити, та любить,
Бо рідне слово ніжне і барвисте,
Мов чисте джерельце в душі струмить
Й людину в спрагу щедро напуває,
Дає наснагу, піснею дзвенить.
І на крилі до мрії піднімає,
Й тоді душа за обрії летить…
Для мене мова — це життя і свято,
Поля, озера, ліс, весь рідний край.
Вона чарівна, ніжна і багата,
І все найкраще є в ній зазвичай.