Про що говорить матінка-Земля,
Давайте ми прислухаємось, діти.
Як гомонять зарошені поля,
Як на світанку ніжно сонце світить.
А поміж лозами струмочок жебонить,
Ген осокори з небом розмовляють.
Колоссячко наповнене шумить
І квіти з ночі сонно позіхають.
На кінчиках трави дзвенить роса,
Б’є джерельце невтомно і дзюркоче,
І прокидається від сонечка краса,
Об берег річка хвильками плюскоче.
Шепоче тихо листячком верба,
Шугає вітер молодий у полі,
А десь сумує в самоті журба,
Сміються листям молодим тополі.
І квітами всміхається земля,
А синє небо лащиться до неї.
Під сонцем мліють від тепла поля,
І на землі у всіх є привілеї.
На небо раптом хмарка припливла,
Пролити дощик на земельку хоче.
І блискавка миттєво пролягла,
І грім на цілий світ гуркоче.
Пролився дощик та простукотів,
І сонце у калюжах заблищало.
В природі стільки мудрих звуків-слів,
Що слів людських для цього просто мало…