Яке то щастя в цьому світі жити,
Радіти квітам, чарівній росі,
Босоніж по траві м’якій ходити
І дивуватись ранкам у красі.
Поглянеш в небо, а воно синіє
І ні хмаринки — синява і все.
Це славне літо, й на душі ясніє,
Нам літо стільки радості несе.
А десь у гіллі пташечка співає,
На гарне все надію нам дає.
Теплом природа щиро огортає
І в цьому щастя теж в людини є.
Тож просто хочеться у небеса летіти,
І мріяти у щастя на крилі…
А нам би всім у добрім мирі жити
На цій святій й згорьованій землі…
Бо ж нам життя один лиш раз дається,
Прожити в щасті хочеться його…
Бо як же гарно сонечко сміється…
Чого ж так зла багато? Ну, чого?