О! Скільки злоби треба в серці мати,
Та ненависть і лють яку нести,
Щоб йти в чужу країну убивати,
А потім ще і брехні скрізь плести…
Іти в чужу країну руйнувати
Міста і села й нищити усе.
Дітей, жінок вбивати, ґвалтувати…
От що Росія в дім до нас несе.
Ще й всім плете, що ми могли напасти,
Тому напали першими вони.
А розум в них лише на те, щоб красти?
Прокляті орки, діти Сатани…
Орда поперла на малу країну,
Яка була їм другом всі роки…
Тепер Росія нищить Україну,
Як і давно в ординські ще віки…
Та звірства всі із пам’яті не стерти,
Це й генетично будем берегти.
Бо воля наша — це сильніше смерті,
Свободи прапор вміємо нести!
Тому орда рашистська тут сконає,
Ми вільні люди, українці ми!
Народ сміливий ворогів здолає!
Ми вийдемо на сонце із пітьми
І будемо у вільнім краю жити —
Пройдемо цю дорогу нелегку!
Дітей в любові будемо ростити
І хліб святий нести на рушнику.