Небо волошкове і ясне,
Сонечко так щиро припікає.
Промайнуло літо ще одне
І життя на осінь повертає.

Відлетіли в небі журавлі,
Відлетіли і сліда немає.
Та людина на землі святій
Залишає слід свій, залишає.

Бо своє призначення несе.
В серці радість, туга чи тривога.
А не просто так — живе, та й все...
В кожного в житті своя дорога.