Підняти село

Я в захваті від тих, хто творить диво,
Хто небайдужий у своїм житті.
Бо це сьогодні просто надважливо,
Хоч дуже нелегкі у них путі.
В людей важкі завдання, що й казати,
Рутина і безвихідь нищить все.
Та прагнуть люди ці село підняти,
Бо кожен день руйнацію несе.
А треба, щоб село жило у краю,
Не можна Україні без села.
Й без пісні, що на серденько лягає,
Без стежки, що у Всесвіт повела.
Не можна без вишневого садочка
Й без поля, що усім нам хліб дає.
Без колискової для донечки й синочка…
І поки в Україні все це є,
То треба нам всі сили об’єднати,
Щоб відродилось, розцвіло село.
Дух і культуру у селі підняти,
Щоб всім тут тепло й затишно було.
Бо землю тут людина відчуває,
Таланти всі і родяться в селі.
Тут для людини пташечка співає,
Краса найчарівніша на Землі.
Тут доброта у душах не збідніла
І мудрість ще народна тут жива.
Є витримка, розважливість і сила
Й звучать ще добрі й чарівні слова.
Тут з усіма вітатись вміють люди,
І коровай несуть на рушнику.
Та накривають стіл гостинно всюди,
Хоч долю мають не завжди легку.
Тому село нам треба піднімати,
Любити землю рідну, ці поля.
І щиро все своє оберігати,
Бо це наш край, нам дорога земля.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна