Щось ніч відходить дуже неохоче,
Пізніше ранок прокидатись став.
Чогось вставати сонечко не хоче,
Співати соловейко перестав
Уже давно, бо клопоту багато,
Усі готують пташенят в політ.
І зустрічають кожен день, мов свято,
Бо скоро всі відправляться у світ…
На південь, за оті моря і гори,
Щоб там сувору зиму пережить…
Тож у пташок тепер роботи — море,
Бо час не жде, летить собі й летить…
І ось на сході сонечко. Світає…
Зачервонівсь на сході небокрай.
В цю пору ранку гарно так буває.
Поглянь на цю красу земну… Вставай!