Після дощу так тихо-тихо стало,
Надходить вечір, спокій розлива…
І хоч тепла вже зовсім мало стало,
Та осінь шепче золоті слова,
Що піснею лягають на серденько,
І кличуть прогулятися піти.
А музика звучить в душі тихенько,
Й веде у дивні, чарівні світи.
Де є романтика і мрія закликає,
І таємничість пеститься жива…
Й любов сама у серце заглядає
І в цей момент не треба їй слова,
Вона приходить тихо, непомітно
І заливає всю тебе сповна…
А осінь листям шелестить привітно
Й душа стає напрочуд осяйна.