В природі квітів дуже є багато.
Красиві всі: великі і малі.
Як зацвітають, то на серці свято
І справжнє свято на усій землі!
Але найбільш жадані первоцвіти,
Як ще мороз і холод надворі.
Ці квіти здатні сум наш розтопити,
Як проглядають з снігу в цій порі.
Їх так чекаєш — це не розказати!
А як побачиш — на душі тепло.
І хочеться весну піти стрічати,
І щоб скоріш довкілля ожило.
А квіти усміхаються до неба,
До сонця тягнуть ніжні пелюстки.
Людини квіти дуже-дуже треба,
Тепло, краса навколишня й пташки…
Мабуть тому, щоб серце розбудити
Після холодної, безбарвної зими…
Нам треба в кольоровім світі жити.
Тож первоцвітам так радієм ми.