О, світе мій! Як все довкіл красиво!
Від щедрої роси травичка стала сива,
Блищить на сонці, сяйвом виграє
І соловейко чисті роси п’є.
А потім знов на гілочку сідає
І дивну пісню ніжно нам співає.
А землю гріє сонце золоте,
У лісі вже конвалія цвіте
І хочеться між квіт лягти й лежати,
Їх ніжний аромат вдихати і вдихати.
Бо скільки ж в світі цій людині треба?
Земля в росі і чисте синє небо!
Земля і небо... Мало це чи ні?
Багато дуже — мріється мені.
Земля і небо — незбагненне диво!
Без цього просто жити неможливо.