Радію дню, що знову народився,
Радію снігові, що землю накрива.
І вітрові, що в гіллі заблудився,
І всьому світові допоки я жива.

А світ такий безмежний і чудовий,
Й чарівні в ньому, дивні голоси…
Хоч він буденний, а хоч він святковий,
Та завжди місце є для радості й краси.

Нависли сірі хмари, засніжило
Й чарівна казка народилась надворі.
Усе довкілля білизною вкрило,
Та раптом сонечко проглянуло вгорі…

І сталось диво, світ весь заіскрився,
Чарівне сяйво спалахнуло навкруги!
Та знову сніг на землю опустився,
Й зрівнялися замерзла річка, й береги…

А сніг летить і зовсім тихо стало,
Беззвучно падають сніжиночки малі…
На жаль життя відведено так мало,
А так краси і чар багато на Землі…