Радію промінцю, що народився
Радію промінцю, що народився,
Поглинув темінь й по землі біжить.
Край неба щирим світлом заіскрився
І це світанку дивовижна мить.
Люблю світанок, він дає надію,
Бо ще попереду весь довгий день.
А я про щастя і про радість мрію,
Ще написати хочеться пісень
Багато гарних, щоб співали люди
І з ними, щоб летіли до зірок.
Хай день цікавим й дуже гарним буде,
І кожен хай до мрії зробить крок,
Бо це життя і як у нім без мрії?
Тож треба мріяти, летіти ввись!
І буть завжди на гребені події
Так зараз є і так було колись.
Тому світанок — це насправді диво,
Зникає ніч, відкочується страх.
Стає повсюди світло і красиво,
Народжується щастя у серцях.