І знову в нас повітряна тривога,
Ракети ворог злі на нас послав.
Вже звикли ми звертатися до Бога,
Щоб він від смерті нас урятував.
Бо де сховатись, як це пережити?
Нам невідомо, де в ракети ціль…
Як навіть будеш десь в норі сидіти,
Знайде і там, спричинить смерть і біль.
Страшна війна. Лиха в нас нині доля,
Збирає смерть багатий урожай.
І навіть вітер стогне серед поля,
Бо в небезпеці зараз рідний край.
А як бійцям, що там, на полі бою,
На нульовому рубежі стоять?
Не можна й уявити нам з тобою,
Яке там пекло, кулі як свистять…
А в них нема наказу відступати,
Їм треба рідну землю боронить.
В них за спиною діти, батько й мати,
Тож треба бити ворога і жить.
Хоч дуже важко й сили вже немає,
Стікає кров’ю зранений боєць…
І він руками землю обнімає,
Й свою любов дарує під кінець.