З-під снігу квітка носик вистромляє,
Хоч холодно, але вона цвіте!
Після зими на творчість надихає,
Смілива квітка крізь сніги росте.
В повітрі плюс і ручаї побігли,
З дахів злетів сніжок — не капотить.
Горбочки почорніти раптом встигли,
Зірвався вітер і кудись летить.
У вікна дощик вітер нам жбурляє,
Сира, холодна, непривітна мить.
Після зими весна й така буває,
Скрізь мокро, слизько, а з небес дощить.
Але, як глянеш — квітка зацвітає,
На серці розливається тепло.
Та це ж весна, весна іде до краю,
Хоч небеса хмарками затягло,
Але весна на нашому порозі
І квіти славлять сонце й небеса.
Найперші квіти стали при дорозі —
Так оживає й радує краса!