Небеса ясніють, ранок всіх вітає,
Розкриває очі в світі все живе.
Ясне сонце встало і чарівно сяє,
І у кожну долю день новий пливе.
А яким він буде? О! Якби ж то знати!
Та спасибі щире вже за те, що є.
От синичка дзвінко почала співати,
Кожен в цьому світі робить щось своє.
На травичці сяє чарівна росинка,
Горобець стрибає, п’є дзвінку росу…
Ген пливе по небу крихітна хмаринка,
Квітка зацвітає, створює красу…
І людині треба добре щось робити,
Щоб в достатку жити, в радості й теплі…
Мудрості навчатись і добро творити,
Щоб чудово жити на святій Землі.