Вранці холод заважає,
Милуватись на красу.
Щось тепла ніяк немає…
Йду, збиваючи росу,
А вона така краплиста
І холодна, вся блищить.
Ще й прозора, чиста-чиста —
Заворожуюча мить.
Ранок сонцем не задався,
Хмари виснуть угорі.
І сумним мені здавався,
Але квіти у дворі
Серце просто дивували:
Білі, жовті, голубі…
Світлу радість дарували,
І завадили журбі…
То ж на серці стало світло,
Так чудово, хоч співай!
От і сонечко розквітло,
А в природі — дивограй!
Бо роса вся заблищала,
Веселково зацвіла.
Й пісня з поля залунала
І у казку повела.