Була у парку, слухала пташок,
Захоплювалась чарами природи.
То стрілись білочки, то голубок,
А то пташина чарівної вроди.
І хоч вже зранку сонця не було,
А дощик з хмари накрапав легенько.
Та серце гріло весняне тепло
І шелестіння дощику тихеньке.
Вже деякі дерева зацвіли,
Пташки вернулись й почали співати.
Травинки й мох в гніздечка понесли,
І їм нема часу відпочивати,
Мостити гнізда їм прийшла пора,
Зарання про малят потрібно дбати.
Для всіх живих життя складне — не гра.
Весь час, весь час потрібно працювати.
А я знімала вранішню красу,
Хотіла щастя й радість передати.
Можливо щось у знімках донесу,
А щось словами зможу розказати…