Розперезався ворог до безкраю,
Бо конче хоче знищити нас всіх…
Інфраструктуру нашу розбиває,
І з кожним попаданням — їхній сміх
І радість, регіт і злорадство люте,
Бо як же! Без тепла лишили нас…
А місто мерзне, снігом вже задуте…
Та прийде ще й до вас розплати час.
У нас біда… Це ж ви її зробили,
Прокляті орки, підла й люта гидь.
Міста чарівні й села розбомбили,
Вас заздрість розриває вочевидь…
Але прийде й до вас ще час розплати,
Бо бумеранг ніхто не відміняв!
Ще на колінах будете благати,
Щоб вам шматочок хліба хтось подав…
Бо як же можна бідам цим радіти?
Бо як же можна знищувать народ?
А тут же мерзнуть і бідують діти —
Вони ж вбивають ради нагород…
Це — нелюди, їм виправдань немає,
При владі покидьки у них і гидь.
У серці їхнім ненависть палає,
Але летять прокляття вам услід.
Й завдання наше вас усіх прогнати
Із України, знищити всіх вас!
Щоб не було убивці, супостата…
Тож нам засвітить перемоги час!