Рашист падлючий нас не подолає
Ну, от і Стрітення до нас прийшло!
Весна тепер уже не забариться!
Хоч хмарами все небо затягло,
Та поміж них все ж промінець іскриться.
І це надію серденьку дає,
Що нас проклятий ворог не здолає.
Бо у серцях, мов сонце, воля є
Й вона в усі часи перемагає.
Й завжди веде народ наш до зорі,
Яка крізь хмари й біль нам вічно сяє.
Ось перші білі квіточки в дворі —
Це значить, що весна перемагає.
І ми такий народ, як та весна!
Нас не спинити, в пекло не загнати!.
Із перемогою закінчиться війна —
Ми будем жити, будем щастя мати!
До хати свічку стрітенську внесу
І запалю, нехай вона палає.
Нехай відновить в серденьку красу…
Рашист падлючий нас не подолає!