Фашисти люті, проклята орда!
У вас нічого людського немає.
Там, де Росія, там завжди біда,
Ваш солдафон малих дітей вбиває.
У вашім серці тільки лють живе,
Там ні добра, ні співчуття немає.
Як в небі хмара грозова пливе,
То навіть і вона не все змітає.
А ви напали, наче саранча
Із суші, з моря, летите із неба…
Ви думали, пограєте в квача
На цій землі? Вас всіх вбивати треба.
І ми вас знищимо, усіх до тла,
Щоб не було ні видно, ані чути.
Ще вас огорне горе та імла
Й життя ще буде сповнене покути.
Чого з війною ви до нас прийшли?
Землі вам мало? Недостатньо неба?
Пройдисвітами ви завжди були.
Й тепер скажіть, чого від нас вам треба?
Ви — нелюди. Й до вас жалю нема,
Бо навіть звір не може так зробити.
У ваших душах чорна ніч, пітьма.
Як тільки можна так паскудно жити?